біма

біма
(грец. — підніжжя, івр. — кафедра, підмостки)
Підвищення у давньогрецьких і візантійських храмах для вівтаря (порівн. віма).
2. Підвищене триступінчасте місце у синагозі для проголошення проповідей, читання тори і співу канторів, яке часто розміщалося в центрі молитовного залу (синонім — бема). Оточувалося чотирма стовпами, на які спиралися напівциліндричні або хрестові склепіння, що утворювали дев'ятипільну систему покриття. Б. огороджувалася балюстрадою і увінчувалась балдахіном. Інколи (з 1-ої пол. XVII ст.) зводилась у вигляді каплиці з куполом і ліхтариком.

Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — Київ. 2002.

Поможем написать реферат

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»